А в нас у Карпатах віслюки вухаті

6-1.jpg

30/01/2013

Одинадцять дивовижних та екзотичних для карпатських гір тварин утримує ґазда з Івано-Франківщини

У Михайла Панькова з села Гута Богородчанського району чимале господарство: 50 кіз, 100 овець, кілька корів, поні та породистий скакун. А кілька років тому додалося  ще й одинадцять кримських вухатих жителів. Порається пан Михайло в господарстві разом зі своїми двома синами Ігорем та Іваном, дружиною Валентиною і трьома робітниками.


У Гуті знаходиться відома президентська резиденція «Синьогора». Але дорога, якою ми добираємося до села, потребує ремонту. Одразу зрозуміло: Президент нею не їздить. А Михайлове обійстя як раз біля дороги. Велика хата, позаду прибудова, через дорогу – капличка, а далі вигін. Звідти чути дивні для цих країв крики віслюків. Місцеві жителі не дивуються. Кажуть, що давно звикли і полюбили вухатих. Назустріч виходить кремезний чолов’яга, біля нього хлопчик-підліток. Обоє в спортивних костюмах, шапках і важких чоботах. Нещодавно тут випав дощ, і в такій екіпіровці як раз гірське болото місити.
– Зірочко, Зевсе, Імператоре, Тамаро, ану до мене! – кличе господар тварин.  
– Іа-а-а-а-а, іа-а-а-а, – чути у відповідь.
Кілька сірих і чорних з білими плямами тварин, помахуючи хвостами та стрижучи вухами, швиденько трюхикають зеленим моріжком та притуляють морди до Михайлових боків. Видно, що люблять господаря.
– Зайнятися вирощуванням та розведенням вухатих мені порадив товариш з села Братківці Тисменицького району, – розповідає чоловік, погладжуючи тваринок. – Адже віслюки придатні для гір. Вони спокійно на висоту і туристів вивозять, і провізію у полонини доставляють. Проходять навіть там, де  кінь не зможе. У Криму цих тваринок не злічити, тож чому б і в Карпатах не мати?
Привіз пан Паньків шість кримчан. А ще п’ятеро вже в Гуті народилися.
– Вагітність в ослиць триває до одинадцяти місяців, – каже Михайло Паньків. – Народжують легко. За кілька годин малеча вагою 30-40 кілограмів уже стоїть на ногах. Два-три тижні споживають лише материнське  молоко, а потім починають сінце скубти. Проте від смаколика ослиці не відмовляються, можуть і рік за матусиним вим’ям бігати.
Син Іван поважно, як досвідчений господар,  додає, що віслюки – тварини невибагливі, можуть і надворі утримуватися. Лише взимку тепла потребують – клімат у Карпатах холодніший та вологіший, ніж у Криму. Та застоюватися в хліву, навіть на добре встеленій тирсою долівці, тварини не люблять. І в холод на двір виходять, мордами сніг розкидають.
– Узимку тричі на день їдять сіно, зерно, соковиті буряки, п’ють джерельну воду. Смакують навіть колючими будяками, – повчає Іванко Паньків. – Лише ввечері, близько шостої, їм треба ще травички дати, інакше буде крик на все село. Ніхто навколо не спатиме.
Грішка, Мішка, Оля… У кожної тваринки свій характер. Хтось хитрий – так і чекає, щоб у чужий город побігти, цибулькою зеленою поласувати або кору дерев обгризти, а хтось такий впертий… як віслюк. Але більшість тварин – лагідні й добрі, особливо до дітей. Перевозять великі вантажі, та коли тварині важко, може й скинути його, наче каже: «Годі навантажувати мене як віслюка!».
Планів щодо розведення тварин у ґаздовитої родини багато. Мріють про полонину, куди би приходили туристи, споживали сир, вурду, молоко, банош. А віслюки веселили б гостей краю та катали дітей. Може, воно так і буде, бо, видно по всьому, родина Паньків не з тих, хто, не досягнувши мети, звертає з півдороги.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.

RegioNews

Відвідуваність